Минус ридна мати моя

Рідна мати моя, ти ночей недоспала, І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку, ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку, ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала... Я візьму той рушник, розстелю наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров, І на тім рушничкові, оживе все знайоме до болю, І дитинство й розлука й нiжна любов. І на тім рушничкові, оживе все знайоме до болю, І дитинство й розлука й твоя материнська любов. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги й солв'iні гаi, І твоя незрадлива, материнська, ласкава усмішка, І засмучені очі, хороші твої. І твоя незрадлива, материнська, ласкава усмішка, І засмучені очі, хороші, блакiтны твоi. Песня про рушник (перевод) Мать родная моя, ты до зорьки вставала И водила меня на поля из села. Собрала в путь-дорогу и меня далеко провожала И расшитый рушник мне на счастье дала. Собрала в путь-дорогу и меня далеко провожала И расшитый рушник мне на счастье дала. Пусть сияет на нем, как весенняя сказка, В соловьиную ночь расцветающий сад, И любви материнской улыбается тихая ласка, И очей твоих синих задумчивый взгляд. И любви материнской улыбается тихая ласка, И очей твоих синих задумчивый взгляд. Я возьму тот рушник, расстелю словно долю, В тихом шелесте трав, в щебетаньи дубров, И на вышивке тонкой расцветет все родное до боли - И разлука, и детство мое, и любовь. И на вышивке тонкой расцветет все родное до боли - И разлука, и детство мое, и любовь.